ПОНЮ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка. Нюхати час від часу. Тимко.. пішов заганяти волів, що вільно бродили біля озера, понюхуючи свіжу траву (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 14).
ПОНЮ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка. Нюхати час від часу. Тимко.. пішов заганяти волів, що вільно бродили біля озера, понюхуючи свіжу траву (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 14).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 167.