в означеннях
Тлумачення, значення слова «поночі»:

ПОНОЧІ, присл.

1. Темно. Увійшла я в ту гущавину, а там поночі, як уночі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 266); На селі де-не-де світиться по хатах, де поночі, собачня ґвалтує (Андрій Головко, II, 1957, 326);  * Образно. А в голові — як зав'язано, поночі; нічого мужик не знає, не відає, що діється на світі, як запобігти лихові, як заслужити кращу долю... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 22).

2. В темноті. Налапала [Оксана] поночі засув (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 453); — Що ніч — дарма: дорога проста, не зіб'юся й поночі (Андрій Головко, II, 1957, 425).
 До поночі — до темноти. Христина скинула оком покоси, побачила, що їй до поночі вистачить роботи, й завзято почала горнути висохле, аж крихке сіно (Михайло Стельмах, I, 1962, 554).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 165.

Коментарі (0)