ПОНОВЛЮВАТИСЯ, юється і ПОНОВЛЯТИСЯ, яється, недок., ПОНОВИТИСЯ, новиться; мн. поновляться; док.
1. Відроджуватися у кращому вигляді, стані, ставати новим. В природі силою весни Все оживало й поновлялось (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 319).
2. Відтворюватися заново у якійсь кількості,
розмірах; поповнюватися. Природа має величезні поновлюючі
сили. Якщо ці сили діють на повну потужність і не
підриваються безгосподарною діяльністю людини,
переважна більшість багатств природи може
поновлюватись (Комуніст України, 8, 1966, 31);
// Народжуватися,
заступаючи місце загиблих (про живі істоти). Никнуть
одні, покоління, а другі натомість приходять. Так і
звірячі породи усі поновляються хутко, Мов на бігу
віддають одні одним життя смолоскипи (Микола Зеров, Вибр.,
1966, 160).
3. Виявлятися знову. Цікавість до справи
поновилася;
// Здобувати втрачені права, звання, членство,
місце в навчальному закладі і т. ін. Поновитися в
університеті.
4. Продовжуватися знову після припинення (про дію, процес, стосунки і т. ін.); відновлюватися. Свист поновлюється з дужчою силою (Юрій Яновський, IV, 1959, 113); Хлопець вибіг на вулицю. Тут уже знову поновився рух (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 17); Балачки поновились (Юрій Яновський, I, 1958, 99); Не зійшло й чверть години, як човни знову вийшли у відкритий лиман, і осоружне гойдання поновилося з наростаючою силою (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 85).
5. тільки недок. Пас. до поновлювати. На Україні з 1900 по 1917 р. не було збудовано жодного металургійного заводу. Устаткування існуючих заводів, збудованих наприкінці XIX ст., не поновлювалося, зношувалось і ставало технічно відсталим (Історія УРСР, I, 1953, 654); Поміщики повертались у свої маєтки, першим маніфестом гетьмана поновлювались права власності, всюди йшли криваві розправи (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 32).