в означеннях
Тлумачення, значення слова «понукувати»:

ПОНУКУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. перех. і неперех. Підганяючи тварину, нукати час від часу. Погонич тільки понукував, прицмокував до коняки (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 209).

2. перех. Схиляти, спрямовувати кого-небудь до певної дії, вчинку і т. ін. — Ти дивись-бо, що воно там робиться? — понукував його раз у раз Чорнота. — Бачиш, ляхи либонь назад повертають?.. (Яків Качура, II, 1958, 417).

3. перех., до чого і без додатка. Бути поштовхом до якої-небудь дії, вияву чого-небудь; спонукати до чогось. Самотні і широкі поля, котрі якось тиснули душу самотою і німим мовчаннем [мовчанням], понукували до розмови (Іван Франко, VIII, 1952, 119).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 166.

Коментарі (0)