в означеннях
Тлумачення, значення слова «понурювати»:

ПОНУ́РЮВАТИ, юю, юєш. недок., ПОНУ́РИТИ, рю, риш, док., перех. Опускати донизу (голову, очі і т. ін.). Обвів [Онищук] присутніх великими.. очима. На кого падав той погляд, той зразу понурював голову (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 69); — А що ж то за Маруся? — спитавсь Василь, та й очі понурив у землю, буцім йому і дарма (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 32); Довго їхав Шрам, понуривши голову: тяжко стало старому на душі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 74); Сергій закурив і їхав, понуривши голову, заглибившись у свої думи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 142).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 167.

Коментарі (0)