в означеннях
Тлумачення, значення слова «понуро»:

ПОНУ́РО. Присл. до понурий. Полонені брели мовчки, понуро, забовтавшись у росяних травах по пояс (Олесь Гончар, III, 1959, 433); — Мені нема в чому признаватися, — понуро відповідає Роман, а його обличчя береться темними тінями (Михайло Стельмах, I, 1962, 464); Темні скелі виглядали понуро (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 397); Обід пройшов понуро.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 167.

Коментарі (0)