ПООБЧО́ВГУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Обчовгати багато чого-небудь; обчовгати що-небудь у багатьох місцях. — Всі стіни вже он плечима пообчовгували [чоловіки], чобітьми пооббивали, як на вокзалі (Олесь Гончар, II, 1959, 176).
ПООБЧО́ВГУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Обчовгати багато чого-небудь; обчовгати що-небудь у багатьох місцях. — Всі стіни вже он плечима пообчовгували [чоловіки], чобітьми пооббивали, як на вокзалі (Олесь Гончар, II, 1959, 176).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 175.