ПООБЛА́МУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
пообламувати 1;
// пообламувано, безос. присудк. сл. Вона
зовсім близько бачить руки з товстими короткими
пальцями, на яких і нігті пообламувано (Олесь Гончар, Тронка,
1963, 269).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 171.