ПООБВИСАТИ, ає, док. Обвиснути (про багато чого-небудь).
Сонце стояло посеред неба, нестерпно пекло,
гарбузове листя пообвисало (Іван Вирган, В розповні літа, 1959,
254); Постать Якова чорніла в кутку коло стіни,..
руки його пообвисали, голова хиталася на в'язах
(Панас Мирний, I, 1954, 204);
// Обвиснути в багатьох місцях.
«Але ж талія моя не кругла, — сукня пообвисала й
теліпається, неначе на кілку», — подумала Балабушиха
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 215).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 169.