Словник української мови

ПООБВИСАТИ, ає, док. Обвиснути (про багато чого-небудь). Сонце стояло посеред неба, нестерпно пекло, гарбузове листя пообвисало (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 254); Постать Якова чорніла в кутку коло стіни,.. руки його пообвисали, голова хиталася на в'язах (Панас Мирний, I, 1954, 204);
//  Обвиснути в багатьох місцях. «Але ж талія моя не кругла, — сукня пообвисала й теліпається, неначе на кілку», — подумала Балабушиха (Нечуй-Левицький, III, 1956, 215).