ПООДАЛІ́К, присл., рідко. Те саме, що поодаль. Трохи поодалік від берега, загойдані хвилями, дрімають табунцем чайки (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 74).
ПООДАЛІ́К, присл., рідко. Те саме, що поодаль. Трохи поодалік від берега, загойдані хвилями, дрімають табунцем чайки (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 74).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 176.