в означеннях
Тлумачення, значення слова «поодинці»:

ПООДИНЦІ, присл.

1. На певній відстані один від одного, рідко. Вищі від усіх дерев стояли тут сосни, часом густо, часом поодинці, з голими, жовтими, як віск, стовбурами (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 14); Хати, мов ластівчані гнізда, тулилися по узбережжю то купками, то поодинці (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 14);
//  Один за одним по черзі. Незаможники виходили [з сільбуду] поодинці — один по одному — і мовчки облягали Химочку я усіх боків (Григорій Епік, Тв., 1958, 105).

2. Окремо один від одного, не разом. — Кожному поодинці важко чогось домагатися, то треба гуртом (Борис Грінченко, II, 1963, 355); Як веселкові кольори, що цвітуть, вигравають поодинці і всі разом, — так піднесені нечуваним екстазом всі республіки вперед у нас ідуть (Павло Тичина, I, 1957, 275); Плоди найцінніших порід бажано зберігати загорнутими поодинці в папір (Колгоспник України, 8, 1956, 39).

3. Тільки сам по собі, без інших. Поодинці робітник є зовсім безсилий перед капіталом, машина загрожує задушити його (Ленін, 2, 1969, 88); Ніхто з аулу не наважувався ходити до лісу поодинці (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 116).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 176.

Коментарі (0)