в означеннях
Тлумачення, значення слова «поодинокий»:

ПООДИНО́КИЙ, а, е.

1. тільки мн. Які розміщені або зустрічаються рідко. Стежкою, поміж поодиноких очеретин, ішов з великим чемоданом довговидий хлопець (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 54); З двору повіяло свіжим вітром, залітали, наче заблукавши, поодинокі сніжинки (Олекса Гуреїв, Життя, 1954, 48); Міський парк. Ще. підмітають алеї, але є вже і поодинокі перехожі (Андрій Головко, I, 1957, 477);
//  Які бувають у невеликій кількості; рідкісні. Мене змучило й невдоволило ще (з винятком поодиноких хвилин) моє дотеперішнє життя (Ольга Кобилянська, III, 1956, 9); Я відчув душевну вдячність дисертантові за його чуйність, так би мовити, і до поодиноких, ніби й забутих рослин (Іван Ле, Право.., 1957, 7).

2. тільки мн. Ізольовані від інших, позбавлені зв'язку з іншими; розрізнені, окремі. Дарка бачить, як нерухомі очі Оріховської просвердлюють кожний гурток, а вуха, здається, видовжуються, щоб схопити нитки розмов поодиноких гуртків і зв'язати їх в один вузол (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 107); Їхні [козаків] нагаї розірвали ще нетривкі ниті єдності поміж селянами. А поодинокі виступи були легко придушені місцевою поліцією (Михайло Стельмах, I, 1962, 502);
//  Які виділяються, вирізняються, не зливаються з іншими в щось ціле. На розі строчив кулемет, зринали поодинокі постріли (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 525); — Так і веди нас на панів.. — На Каффу!!! — надсаджувалися поодинокі голоси (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 475);
//  Деякі з-поміж інших (вибірково). — Тільки поодиноким з нас щастило потрапити з путівками комсомолу і комнезаму до робітфаків (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 24); Наприкінці цього періоду [від 4 до 6 років включно] у дітей з'являються поодинокі абстрактні поняття (Шкільна гігієна, 1954, 53).

3. Який є тільки одним. Стрілянина поступово стихала, озивався ще тільки якийсь поодинокий кулемет (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 350);
//  Не типовий, випадковий, винятковий. Повстання рабів у Криму не було поодиноким (Історія СРСР, I, 1956, 19); Більшість дослідників, особливо останнього часу, одностайно підкреслюють патріотизм «Слова о полку Ігоревім». Щодо цього, «Слово» є не поодиноким явищем староруського письменства (Радянське літературознавство, 1, 1962, 67);
//  Окремо взятий, відособлений. Не чутно виразно ні одного слова, не розбереш поодинокої розмови — все гуде, гукає, лящить, верещить (Панас Мирний, III, 1954, 263); Він [П. Саксаганський] умів в поодинокому, буденному факті побачити значне і святкове (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 294).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 176.

Коментарі (0)