ПООХАТИ і ПООХКАТИ, аю, аєш, док., розм. Охати якийсь час. Софія Савелівпа трішки поохала, намагалася гарячою праскою сушити свою сукню, але, зрештою, махнула рукою і вирішила переночувати на розкладушці в Зоринчиній кімнаті (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 77); — Може, радіо вам вимкнути? — запропонував Фросеньці провідник, коли вона, поохкавши, нарешті, вклалася (Олесь Гончар, Дорога.., 1953, 47).