ПООПУСКА́ТИ, аю, аєш, док., перех. Опустити що-небудь
(про багатьох). Розійшлися [Сергій і Богдан], люто
погрожуючи кулаками. Поопускали їх тільки тоді,
коли зайшов учитель (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 75);
// Схилити, звісити донизу що-небудь (про багатьох,
багато чого-небудь). Всі мовчали якось сором'язливо,
поопускавши голови (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 77); Вже
відчули перші холодні ночі, поопускали свої червоні
косички ніжні сальвії (Вадим Собко, Справа.., 1959, 173).
Поопускати очі — те саме, що Опустити очі (про
багатьох) (див. опускати). А ті троє чи четверо
молодиків біля буфету вже не сміялися. Поопускавши очі,
поволеньки задкували (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 173).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 177.