Словник української мови

ПООПУСКА́ТИ, аю, аєш, док., перех. Опустити що-небудь (про багатьох). Розійшлися [Сергій і Богдан], люто погрожуючи кулаками. Поопускали їх тільки тоді, коли зайшов учитель (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 75);
//  Схилити, звісити донизу що-небудь (про багатьох, багато чого-небудь). Всі мовчали якось сором'язливо, поопускавши голови (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 77); Вже відчули перші холодні ночі, поопускали свої червоні косички ніжні сальвії (Вадим Собко, Справа.., 1959, 173).
 Поопускати очі — те саме, що Опустити очі (про багатьох) (див. опускати). А ті троє чи четверо молодиків біля буфету вже не сміялися. Поопускавши очі, поволеньки задкували (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 173).