ПОПАДА́ТИ, аю, аєш, недок., ПОПАСТИ, аду,
адеш, док.
1. перех. і неперех., у кого—що, кому.
Кидаючи щось або стріляючи, досягати цілі; влучати.
Могутній «КВ» [танк] носився полем бою, мов чорна громовиця,
влучно попадаючи у німецькі хрестаті танки (Іван Цюпа,
Назустріч.., 1958, 183); На другий день Тихон до
снідання ганявся з вилами за Грицьком, а слідом, цілячись
попасти йому дрючком під ноги, бігала Грицькова
жінка (Петро Панч, В дорозі, 1959, 23); * Образно. Ти сама
тямиш, як влучно ти попала мені в саму рану (Леся Українка,
III, 1952, 692);
// безос. — В мінний склад попало, —
сказав хтось жалібно (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 315);
// почому
і без додатка. Дотикатися до чого-небудь. Пін од злості
махає рукою й попадає по храпу коня (Володимир Сосюра, I, 1957,
380); В ремінь був уплетений тонкий дріт; удар сього
інструмента пробивав сардак, кожух, а як попадав по
голому тілу, робив рвану рану (Гнат Хоткевич, II, 1960, 114);
Денис і Сергій деруться на прикладок сіна, ширяють
палицями по кутках. Денис бере вила, штрикає попід
стінами. — Як попаду — сам обізветься, — сміється
він (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 273);
// Падаючи, стікаючи,
потрапляти куди-небудь, на когось. [Настя (що влізла
на козли і почала білити стелю):] Прошу всіх вийти.
Не заважайте працювати. А бо не ремствуйте, коли
часом попаде крейдою (Іван Кочерга, II, 1956, 545); Від диму на
очі набігають сльози, одна краплина попадає у чарку
(Михайло Стельмах, II, 1962, 210);
// у що. Просовуючи,
вставляючи, спрямовуючи, потрапляти у що-небудь.
Драбинястий віз, запряжений одною конякою, раз у раз
підскакував і немилосердно трусив, не по падаючи в колію
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 307); У темряві руки не попадали в
рукава, ґудзики не хотіли застібуватись (Вадим Собко,
Справа.., 1959, 305); Шура йшла, механічно намагаючись
попадати ногами у вдавлені відбитки чиїхось ніг
(Олесь Гончар, III, 1959, 185); Вона ніяк не могла попасти голкою
в дірочку ґудзика (Андрій Головко, II, 1957, 154);
// Приводити
що-небудь у відповідність до чогось. Дмитро, невірно
ступивши три кроки, попадає в ритм.. і вже впевнено
веде за собою високу дівчину (Михайло Стельмах, II, 1962, 331);
Лише той, кого Таня назвала Левицьким, стояв у
куточку, замислений, і не пробував попасти в тон іншим
(Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 55);
// у сполуч. з інфін.,
перен., розм. Спромагатися виконати наперед
намічену дію. Не попав [Тимоха] ущипнути Настю, та
замість неї ущипнув за коліно діда (Олесь Гончар, I, 1959, 35);
// перен., розм. Натрапляти на якусь тему в розмові.
Ксьондз старався повернути бесіду на інше поле,..
але гуцули попали на своє болюче місце, як муха на садно,
і не легко їх було звідти збити (Гнат Хоткевич, II, 1966, 9);
// тільки док., перен., розм. Відгадати що-небудь.
— Що воно значить оте наше «ел»? — Може, Ленін? -
Попав. То прізвище нашого генерала (Олесь Гончар, III, 1959,
32).
♦ Попадати (попасти) на слід див. слід; Зуб на зуб
не попадає (не попадав, не попаде) див. зуб.
2. неперех. Опинятися в несприятливих обставинах,
скрутному становищі. Йому було відомо, що Салаші..
не раз попадає до в'язниці (Олесь Гончар, III, 1959, 228);
Не думав не гадав, як у біду попав (Українські народні прислів'я та приказки, 1955,
294); Попав ти, як турок під Скобелєва... Почекай,
вони ще тебе за садочки спитають (Микола Зарудний, Антеї, 1961,
11);
// Бути спійманим у пастку, сіті і т. ін. (про
тварин). Весною чижик молоденький, Такий співучий,
проворненький, В садочку все собі скакав, Та якось у сільце
й попав (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 16);
// Опинятися під дією,
впливом кого-, чого-небудь. Бив [Василь] тільки
кулаками. Погано приходилося тому, хто попадав під той
кулак (Гнат Хоткевич, I, 1960, 114); Під вплив Драгоманова..
попав і Франка (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 32); * Образно.
Ноги [в панянок] взуті у невеличечкі ботики з високими
та гострими закаблуками, — горе тому, хто попаде
під таку ніжку! (Панас Мирний, III, 1954, 262);
// Опинятися
в числі тих, хто зазнає на собі дію якого-небудь заходу.
Сіробаба попав.. під скорочення, перекваліфікувався і
тепер возить [літаком] пошту в радгосп (Олесь Гончар,
Тронка, 1963, 62); — Попав, Мар'яночко, під амністію,
от і прибув до тебе (Михайло Стельмах, II, 1962, 291); Попав у
ревізію.
♦ Попасти в тенета (капкан) — опинитися в
несприятливих обставинах, скрутному становищі. Все ж ти
хоч бігай — не бігай неволі, А не втечеш неминучої
долі! Й я не втекла її: пісні співала, А у тенета, як
сарна, попала (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 340); — Ой, хлопче,
хлопче, — докірливо каже Роман, — не грайся з
вогнем. І незчуєшся, як десь в капкан попадеш... (Олесь Гончар,
III, 1959, 300); Попадати (попасти) в лабети — те саме,
що Потрапляти (потрапити, попадатися, попастися
і т. ін.) в лабети до кого, кому, чиї і без додатка (див.
лабети); Попадати (попасти) в лещата див. лещата;
Попадати (попасти) на гачок — те саме, що На гачок
ловитися (попадатися) (див. гачок). Якби послухав
Павла, може, і не попав би так зопалу на гачок до того
зятька Шемекового! (Натан Рибак, Час.., 1960, 89); Він жив удома,
платив податки маршалу Петену, допомагав
справжнім французам, але не вберігся, попав на гачок
(Юрій Яновський, II, 1954, 49); Попасти на [гострі (голодні)]
зуби див. зуб; Попасти на зубки (на зубок) кому —
те саме, що Потрапити (попасти) на [гострі
(голодні)] зуби кому (див. зуб); Попасти на
слизьке (на слизьку) див. слизький; Попасти під
гарячу руку — потрапивши до когось в момент
великого його збудження, роздратування, потерпіти від цього.
3. неперех., на що, в що. Рухаючись, опинятися на
чому-небудь, потрапляти в що-небудь. Козаки вже
біжать. Микула попадає на якусь стежку і йде прямо в
сторону моста (Осип Маковей, Вибр., 1956, 566); Спинаючись
попід типом, щоб не попасти в поналивані вчора
калюжі, пішли ми до попового двору (Леся Українка, III, 1952,
574);
// Отінятися в якомусь оточенні. Остап.. попав
у злодійське гніздо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 375); Вовк поміж
вівці попав;
// на що, у що. Приходити, приїжджати
куди-небудь, для участі в чомусь, відвідувати когось,
щось. [Антей:] О, я б хотів, щоб ти хоч раз попала
на оргію таку! (Леся Українка, III, 1952, 428); Для того, щоб
попасти в бойові порядки, треба було прохоплюватись
по голому схилові, обернутому до противника (Олесь Гончар,
111, 1959, 401);
// Оселятися, влаштовуватися у
кого-небудь.
// все не парадуюсь, що попала не в готель
і не в сапаторіум [санаторій], а до Садовських (Леся Українка,
V, 1950, 400); Ти була тоді молода, раділа, коли попала
до Ратші, ощасливилась, потрапивши до княжого
двору (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 49);
// неперех., у що, до
чого. Ставати належним до якоїсь групи, організації,
влаштовуватися на роботу, вступати в учбовий заклад.
Мені чогось більше хочеться попасти в губернську
управу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 175); Два роки він уже
старається попасти до гімназії (Гнат Хоткевич, I, 1966, 149); Попали
друзі в бригаду Сороколіта (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952,
75);
// перев. док., у сполуч. з прийм. в та ім. у мн.
Ставати ким-небудь за професією. — Та у дяки як би
то вам попасти?.. (Марко Вовчок, VI, 1956, 219); — Не попав
я в льотчики (Олександр Довженко, I, 1958, 285);
// перев. док., у
сполуч. з прийм. в та ім. у мн. Діставати певну оцінку,
характеристику, вважатися ким-небудь. Тут же треба
приймати на увагу і суб'єктивний бік справи, коли не
хотіти попасти в педанти (Леся Українка, V, 1956, 381);
Боїться [Остап] од свого ешелону відстати. Щоб в
дезертири не попасти (Андрій Головко, II, 1957, 573);
//
Ставати об'єктом уваги в пресі, кіно і т. ін. (про кого-,
що-небудь), об'єктом використання, дослідження (про
що-небудь). Зав'язується бійка.. [Розпорядник:]
Який скандал!! і в день конгресу. Це ж попаде, напевно,
в пресу (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 423); Ми з Горьким
попали в сінематограф, і нас будуть показувати (Михайло Коцюбинський,
III, 1956, 337); Не раз попадала до суду справа (Наталія Кобринська,
Вибр., 1954, 36).
4. неперех. Випадково зустрічатися, знаходитися,
з'являтися; попадатися. Той [прокурор] було — і не
думай його зупинити: чи до діла, чи не до діла, знай
підписує, що попада (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 178); Жвавість
маленьких ручаїв уділялася і потокові, і тоді він шумів
і виливався з берегів, забирав усе, що по дорозі попало
(Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 83).
♦ Де (кого, що, куди, хто, чим, який, як і т. ін.)
попало — байдуже, де (кого, що і т. ін.) прийдеться,
до (кого, що і т. ін.) завгодно. Поти молода — вона..
віється де попало, з ким попало (Панас Мирний, V, 1955, 360);
— Грай ще. — І Лілі грала все, що попало (Олесь Досвітній,
Вибр., 1959, 250); Насів [Йосель] на Хаїма й почав
бити його кулаками куди попало — по голові, по
грудях... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 162); Щоранку вона торощить
[б'є] дітей чим попало (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 75);
— Які ж ліки підуть на користь, коли їх пити як
попало? (Леся Українка, III, 1952, 529); У чорній пащі сарая,
як зуби, блиснули машини, а Невкипілий замахнувсь і з
риком кинувся на них, в нестямі гепаючи ломом по
чому попало (Андрій Головко, II, 1957, 286); На очі попадати
(попасти) див. око 1; Попадати (попасти) під руку (руки)
див. рука; Хто куди попав — у різні боки, у ріпні
місця. Тут .. усі рушили із-за стола, та, хто куди попав,
мерщій надвір дивитися, як будуть танцювати (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 30); — Гет [геть] мені усі! — гаркав
Юрішко, і люди розсипалися, хто куди попав (Гнат Хоткевич,
II, 1960, 191).
5. неперех., кому. Переходити в чиєсь користування,
ставати чиєюсь власністю; діставатися, перепадати.
— Мати пшонянички пекла. Тільки скине з сковороди —
летять, як у глинисько. Я — найменший, то мені
найменше і попадало (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 373); Кому
припаде біда, кому лучиться лихо, а судящим.. попаде
дещо і в кишеню: вони на те судящі... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
261); — Візьми, стара, і цей [свічник] .. Візьми, бо все
одно попаде він якомусь, хто горілкою шинкує (Михайло Стельмах,
I, 1962, 296);
// безос., кому. Одержувати покарання.
При батькові він — помовкує, бо хлопцеві від нього і
так попадає за язик (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 63);
Роман — хлопець сміливий, бідовий. Хто не
обходиться без того, щоб коли не попало йому од батька, та все ж
світ йому веселий (Степан Васильченко, I, 1959, 59); [Дремлюга:]
Я сьогодні такий рознос учинив — до смерті
пам'ятатимуть! [Ромодан:] Кому? [Дремлюга:] Усім
попало (Олександр Корнійчук, II, 1955, 293).
♦ Попаде на горіхи кому — те саме, що
Дістанеться (дісталося, буде і т. ін.) на горіхи (кислички, бублики
і т. ін.) кому (див. діставатися). Кузьмі Петровичу
Ковді попало на горіхи більше ще й тому, що людина він
уперта і на слово дуже скупа (Семен Журахович, Бел. розмова,
1955, 16); Попадати (попасти) до рук (у руки) див. рука.
6. тільки док., перех., розм. Випадково зустріти
кого-небудь, знайти що-небудь. Вони уже стали хапати
всіх, кого попадуть на вулиці чи в квартирі, і, як
заложників, юрмами гнали до порту (Олесь Гончар, II, 1959,
35);
// Схопити, упіймати кого-небудь; вхопити, взяти
щось. [Гострохвостий:] Ой, страшна ж Ті
мати! Ще як попаде мене в свої лапи, то витрясе з мене
душу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 492); Попав [писар] пів-курятини,
так її й рішив (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 264); — Як оце
вип'є [чоловік], .. хоч тікай на край світа. Чим попало
голомшить: попаде рубель — рублем, качалку —
качалкою, горщик — горщиком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 438);
* Образно. Буде й Пріська шовкова, як попаде її життя у
свої пазури (Любов Яновська, I, 1959, 159);
// Придбати,
дістати що-небудь. Мати ж, як попадуть які гроші, —
положать у скриню: ні собі, ні людям... (Грицько Григоренко, Вибр.,
1959, 105);
// Зустрівши, вилаяти або набити; напасти.
— А мене ж мати на вулиці таки за мед попали (Грицько Григоренко,
Вибр., 1959, 151).
7. неперех., діал. Впадати (у 3 знач.). Деякі
[монголи] попадали в правдиву манію вбивання та нищення
(Іван Франко, VI, 1951, 130); Маруся все частіше й частіше
попадала в задуму і тихий сум (Гнат Хоткевич, II, 1966, 31);
Усякий, хто хоче в одчай не попасти, Не взнати моєї,
Гафіза, напасти [напасті], Той серця красуням не
здасть і за їми [ними] ніколи не піде (Агатангел Кримський, Вибр.,
1965, 285);
// перех. Охоплювати (про почуття, стан).
Ще я від одного страху не стямився, а вже мене другий
попадає (Лесь Мартович, Тв., 1954, 199).