в означеннях
Тлумачення, значення слова «попадати»:

ПОПА́ДАТИ, аємо, аєте, док.

1. Упасти один за одним (про багатьох, багато чого-небудь). — А ми втечемо. — А ми доженемо, — Зугарні! Заплутаєтесь у своїх полах та й попадаєте (Панас Мирний, III, 1954, 43); Патрокл Хвигуровський підняв ті монети, що попадали додолу (Борис Грінченко, II, 1963, 277); Щоглу звалило, й на дно, вже водою залите, Снасті попадали (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 221); Раптом хтось крикнув: «Повітря!» — Деякі попадали на землю, деякі застрибали в окопи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 357);  * Образно. Вони [голубки] знялись з місця й полинули через озеро та й попадали десь в зелений садок (Нечуй-Левицький, III, 1956, 291).
 Попадати навколішки — те саме, що Упасти на коліна (про багатьох) (див. упасти). Побачили [Данько і Вутанька] нарешті облите сонцем золотоверхе місто на святих наддніпровських горах. Разом попадали серед шляху навколішки і, плачучи, молились на ті гори (Олесь Гончар, II, 1959, 195).

2. Загинути, здохнути один за одним (про багатьох тварин). — Поки міг — позичав [сіно]. А тепер не можи, бо своя скотина попадає (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 178).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 178.

Коментарі (0)

ПОПАДА́ТИ, аю, аєш, недок., ПОПАСТИ, аду, адеш, док.

1. перех. і неперех., у кого—що, кому. Кидаючи щось або стріляючи, досягати цілі; влучати. Могутній «КВ» [танк] носився полем бою, мов чорна громовиця, влучно попадаючи у німецькі хрестаті танки (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 183); На другий день Тихон до снідання ганявся з вилами за Грицьком, а слідом, цілячись попасти йому дрючком під ноги, бігала Грицькова жінка (Петро Панч, В дорозі, 1959, 23);  * Образно. Ти сама тямиш, як влучно ти попала мені в саму рану (Леся Українка, III, 1952, 692);
//  безос. — В мінний склад попало, — сказав хтось жалібно (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 315);
//  почому і без додатка. Дотикатися до чого-небудь. Пін од злості махає рукою й попадає по храпу коня (Володимир Сосюра, I, 1957, 380); В ремінь був уплетений тонкий дріт; удар сього інструмента пробивав сардак, кожух, а як попадав по голому тілу, робив рвану рану (Гнат Хоткевич, II, 1960, 114); Денис і Сергій деруться на прикладок сіна, ширяють палицями по кутках. Денис бере вила, штрикає попід стінами. — Як попаду — сам обізветься, — сміється він (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 273);
//  Падаючи, стікаючи, потрапляти куди-небудь, на когось. [Настя (що влізла на козли і почала білити стелю):] Прошу всіх вийти. Не заважайте працювати. А бо не ремствуйте, коли часом попаде крейдою (Іван Кочерга, II, 1956, 545); Від диму на очі набігають сльози, одна краплина попадає у чарку (Михайло Стельмах, II, 1962, 210);
//  у що. Просовуючи, «ставляючи, спрямовуючи, потрапляти у що-небудь. Драбинястий віз, запряжений одною конякою, раз у раз підскакував і немилосердно трусив, не по падаючи в колію (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 307); У темряві руки не попадали в рукава, ґудзики не хотіли застібуватись (Вадим Собко, Справа.., 1959, 305); Шура йшла, механічно намагаючись попадати ногами у вдавлені відбитки чиїхось ніг (Олесь Гончар, III, 1959, 185); Вона ніяк не могла попасти голкою в дірочку ґудзика (Андрій Головко, II, 1957, 154);
//  Приводити що-небудь у відповідність до чогось. Дмитро, невірно ступивши три кроки, попадає в ритм.. і вже впевнено веде за собою високу дівчину (Михайло Стельмах, II, 1962, 331); Лише той, кого Таня назвала Левицьким, стояв у куточку, замислений, і не пробував попасти в тон іншим (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 55);
//  у сполуч. з інфін., перен., розм. Спромагатися виконати наперед намічену дію. Не попав [Тимоха] ущипнути Настю, та замість неї ущипнув за коліно діда (Олесь Гончар, I, 1959, 35);
//  перен., розм. Натрапляти на якусь тему в розмові. Ксьондз старався повернути бесіду на інше поле,.. але гуцули попали на своє болюче місце, як муха на садно, і не легко їх було звідти збити (Гнат Хоткевич, II, 1966, 9);
//  тільки док., перен., розм. Відгадати що-небудь. — Що воно значить оте наше «ел»? — Може, Ленін? - Попав. То прізвище нашого генерала (Олесь Гончар, III, 1959, 32).
Попадати (попасти) на слід див. слід; Зуб на зуб не попадає (не попадав, не попаде) див. зуб.

2. неперех. Опинятися в несприятливих обставинах, скрутному становищі. Йому було відомо, що Салаші.. не раз попадає до в'язниці (Олесь Гончар, III, 1959, 228); Не думав не гадав, як у біду попав (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 294); Попав ти, як турок під Скобелєва... Почекай, вони ще тебе за садочки спитають (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 11);
//  Бути спійманим у пастку, сіті і т. ін. (про тварин). Весною чижик молоденький, Такий співучий, проворненький, В садочку все собі скакав, Та якось у сільце й попав (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 16);
//  Опинятися під дією, впливом кого-, чого-небудь. Бив [Василь] тільки кулаками. Погано приходилося тому, хто попадав під той кулак (Гнат Хоткевич, I, 1960, 114); Під вплив Драгоманова.. попав і Франка (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 32);  * Образно. Ноги [в панянок] взуті у невеличечкі ботики з високими та гострими закаблуками, — горе тому, хто попаде під таку ніжку! (Панас Мирний, III, 1954, 262);
//  Опинятися в числі тих, хто зазнає на собі дію якого-небудь заходу. Сіробаба попав.. під скорочення, перекваліфікувався і тепер возить [літаком] пошту в радгосп (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 62); — Попав, Мар'яночко, під амністію, от і прибув до тебе (Михайло Стельмах, II, 1962, 291); Попав у ревізію.
Попасти в тенета (капкан) — опинитися в несприятливих обставинах, скрутному становищі. Все ж ти хоч бігай — не бігай неволі, А не втечеш неминучої долі! Й я не втекла її: пісні співала, А у тенета, як сарна, попала (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 340); — Ой, хлопче, хлопче, — докірливо каже Роман, — не грайся з вогнем. І незчуєшся, як десь в капкан попадеш... (Олесь Гончар, III, 1959, 300); Попадати (попасти) в лабети — те саме, що Потрапляти (потрапити, попадатися, попастися і т. ін.) в лабети до кого, кому, чиї і без додатка (див. лабети); Попадати (попасти) в лещата див. лещата; Попадати (попасти) на гачок — те саме, що На гачок ловитися (попадатися) (див. гачок). Якби послухав Павла, може, і не попав би так зопалу на гачок до того зятька Шемекового! (Натан Рибак, Час.., 1960, 89); Він жив удома, платив податки маршалу Петену, допомагав справжнім французам, але не вберігся, попав на гачок (Юрій Яновський, II, 1954, 49); Попасти на [гострі (голодні)] зуби див. зуб; Попасти на зубки (на зубок) кому — те саме, що Потрапити (попасти) на [гострі (голодні)] зуби кому (див. зуб); Попасти на слизьке (на слизьку) див. слизький; Попасти під гарячу руку — потрапивши до когось в момент великого його збудження, роздратування, потерпіти від цього.

3. неперех., на що, в що. Рухаючись, опинятися на чому-небудь, потрапляти в що-небудь. Козаки вже біжать. Микула попадає на якусь стежку і йде прямо в сторону моста (Осип Маковей, Вибр., 1956, 566); Спинаючись попід типом, щоб не попасти в поналивані вчора калюжі, пішли ми до попового двору (Леся Українка, III, 1952, 574);
//  Отінятися в якомусь оточенні. Остап.. попав у злодійське гніздо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 375); Вовк поміж вівці попав;
//  на що, у що. Приходити, приїжджати куди-небудь, для участі в чомусь, відвідувати когось, щось. [Антей:] О, я б хотів, щоб ти хоч раз попала на оргію таку! (Леся Українка, III, 1952, 428); Для того, щоб попасти в бойові порядки, треба було прохоплюватись по голому схилові, обернутому до противника (Олесь Гончар, 111, 1959, 401);
//  Оселятися, влаштовуватися у кого-небудь.
//  все не парадуюсь, що попала не в готель і не в сапаторіум [санаторій], а до Садовських (Леся Українка, V, 1950, 400); Ти була тоді молода, раділа, коли попала до Ратші, ощасливилась, потрапивши до княжого двору (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 49);
//  неперех., у що, до чого. Ставати належним до якоїсь групи, організації, влаштовуватися на роботу, вступати в учбовий заклад. Мені чогось більше хочеться попасти в губернську управу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 175); Два роки він уже старається попасти до гімназії (Гнат Хоткевич, I, 1966, 149); Попали друзі в бригаду Сороколіта (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 75);
//  перев. док., у сполуч. з прийм. в та ім. у мн. Ставати ким-небудь за професією. — Та у дяки як би то вам попасти?.. (Марко Вовчок, VI, 1956, 219); — Не попав я в льотчики (Олександр Довженко, I, 1958, 285);
//  перев. док., у сполуч. з прийм. в та ім. у мн. Діставати певну оцінку, характеристику, вважатися ким-небудь. Тут же треба приймати на увагу і суб'єктивний бік справи, коли не хотіти попасти в педанти (Леся Українка, V, 1956, 381); Боїться [Остап] од свого ешелону відстати. Щоб в дезертири не попасти (Андрій Головко, II, 1957, 573);
//  Ставати об'єктом уваги в пресі, кіно і т. ін. (про кого-, що-небудь), об'єктом використання, дослідження (про що-небудь). Зав'язується бійка.. [Розпорядник:] Який скандал!! і в день конгресу. Це ж попаде, напевно, в пресу (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 423); Ми з Горьким попали в сінематограф, і нас будуть показувати (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 337); Не раз попадала до суду справа (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 36).

4. неперех. Випадково зустрічатися, знаходитися, з'являтися; попадатися. Той [прокурор] було — і не думай його зупинити: чи до діла, чи не до діла, знай підписує, що попада (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 178); Жвавість маленьких ручаїв уділялася і потокові, і тоді він шумів і виливався з берегів, забирав усе, що по дорозі попало (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 83).
Де (кого, що, куди, хто, чим, який, як і т. ін.) попало — байдуже, де (кого, що і т. ін.) прийдеться, до (кого, що і т. ін.) завгодно. Поти молода — вона.. віється де попало, з ким попало (Панас Мирний, V, 1955, 360); — Грай ще. — І Лілі грала все, що попало (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 250); Насів [Йосель] на Хаїма й почав бити його кулаками куди попало — по голові, по грудях... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 162); Щоранку вона торощить [б'є] дітей чим попало (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 75); — Які ж ліки підуть на користь, коли їх пити як попало? (Леся Українка, III, 1952, 529); У чорній пащі сарая, як зуби, блиснули машини, а Невкипілий замахнувсь і з риком кинувся на них, в нестямі гепаючи ломом по чому попало (Андрій Головко, II, 1957, 286); На очі попадати (попасти) див. око 1; Попадати (попасти) під руку (руки) див. рука; Хто куди попав — у різні боки, у ріпні місця. Тут .. усі рушили із-за стола, та, хто куди попав, мерщій надвір дивитися, як будуть танцювати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 30); — Гет [геть] мені усі! — гаркав Юрішко, і люди розсипалися, хто куди попав (Гнат Хоткевич, II, 1960, 191).

5. неперех., кому. Переходити в чиєсь користування, ставати чиєюсь власністю; діставатися, перепадати. — Мати пшонянички пекла. Тільки скине з сковороди — летять, як у глинисько. Я — найменший, то мені найменше і попадало (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 373); Кому припаде біда, кому лучиться лихо, а судящим.. попаде дещо і в кишеню: вони на те судящі... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 261); — Візьми, стара, і цей [свічник] .. Візьми, бо все одно попаде він якомусь, хто горілкою шинкує (Михайло Стельмах, I, 1962, 296);
//  безос., кому. Одержувати покарання. При батькові він — помовкує, бо хлопцеві від нього і так попадає за язик (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 63); Роман — хлопець сміливий, бідовий. Хто не обходиться без того, щоб коли не попало йому од батька, та все ж світ йому веселий (Степан Васильченко, I, 1959, 59); [Дремлюга:] Я сьогодні такий рознос учинив — до смерті пам'ятатимуть! [Ромодан:] Кому? [Дремлюга:] Усім попало (Олександр Корнійчук, II, 1955, 293).
Попаде на горіхи кому — те саме, що Дістанеться (дісталося, буде і т. ін.) на горіхи (кислички, бублики і т. ін.) кому (див. діставатися). Кузьмі Петровичу Ковді попало на горіхи більше ще й тому, що людина він уперта і на слово дуже скупа (Семен Журахович, Бел. розмова, 1955, 16); Попадати (попасти) до рук (у руки) див. рука.

6. тільки док., перех., розм. Випадково зустріти кого-небудь, знайти що-небудь. Вони уже стали хапати всіх, кого попадуть на вулиці чи в квартирі, і, як заложників, юрмами гнали до порту (Олесь Гончар, II, 1959, 35);
//  Схопити, упіймати кого-небудь; вхопити, взяти щось. [Гострохвостий:] Ой, страшна ж Ті мати! Ще як попаде мене в свої лапи, то витрясе з мене душу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 492); Попав [писар] пів-курятини, так її й рішив (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 264); — Як оце вип'є [чоловік], .. хоч тікай на край світа. Чим попало голомшить: попаде рубель — рублем, качалку — качалкою, горщик — горщиком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 438);  * Образно. Буде й Пріська шовкова, як попаде її життя у свої пазури (Любов Яновська, I, 1959, 159);
//  Придбати, дістати що-небудь. Мати ж, як попадуть які гроші, — положать у скриню: ні собі, ні людям... (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 105);
//  Зустрівши, вилаяти або набити; напасти. — А мене ж мати на вулиці таки за мед попали (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 151).

7. неперех., діал. Впадати (у 3 знач.). Деякі [монголи] попадали в правдиву манію вбивання та нищення (Іван Франко, VI, 1951, 130); Маруся все частіше й частіше попадала в задуму і тихий сум (Гнат Хоткевич, II, 1966, 31); Усякий, хто хоче в одчай не попасти, Не взнати моєї, Гафіза, напасти [напасті], Той серця красуням не здасть і за їми [ними] ніколи не піде (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 285);
//  перех. Охоплювати (про почуття, стан). Ще я від одного страху не стямився, а вже мене другий попадає (Лесь Мартович, Тв., 1954, 199).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 178.

Коментарі (0)