ПОПАДИ́Н, а, е. Прикм. до попади; належний попаді. Прийшла .. попадина дочка і каже: «Хороші твої дочки, Стехо!» (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 295); Кайдашиха пустила невістку до родини, а сама таки не поїхала. Навіть попадині пухові подушки та наливка не заманили її на Западинці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 326).