в означеннях
Тлумачення, значення слова «попеліти»:

ПОПЕЛІТИ, іє, недок.

1. Перетворюватися на попіл. Жар під баштою попелів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 294); Довкола диміло, попеліючи, пожарище (Олександр Довженко, I, 1958, 307);
//  Згоряючи, знищуватися. — Нащо він штемпелі попсував?.. Треба кинути в огонь, нехай отам попеліють разом із свідоцтвами (Лесь Мартович, Тв., 1954, 433);  * Образно. [Д. Жуан:] Я владу мав над людськими серцями. [Анна:] А ті серця від влади вашої лиш попеліли і внівець оберталися (Леся Українка, III, 1952, 408).

2. Набувати попелястого кольору, ставати сірим. Бордові хмари попеліли, тьмарились (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 543); Починало бліднути, попеліти чорне небо (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 896);  * У порівняннях. Небо, збіліле від спеки, вже сивіс, мов попеліє (Леся Українка, I, 1951, 304);
//  Ставати блідим, аж сірим від гніву, обурення і т. ін. Оля попеліє: — Ти... хочеш маму обманювати? Вже до цього в тебе дійшло? (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 24).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 185.

Коментарі (0)