ПОПЕНЯ́, яти, сер., розм.
1. Дитина попа. Він проклинав у думках і попадю, і цю бісову кухню, і всіх попенят, яких мусила невільниця-Анничка і нагодувати вечерею, і помити за панством усі тарілки й склянки... (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 471).
2. зневажл. Те саме, що піп. Дехто із співучасників Московського походу залишилися без нагороди.. Адже не з їхньої вини зрадливе боярство обрало на московський трон це попеня... (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 11).