в означеннях
Тлумачення, значення слова «поперечник»:

ПОПЕРЕ́ЧНИК, а, чол.

1. Уявна або зроблена лінія по ширині чого-небудь. Богдан Хмельницький знав кілька форм таборів — найчастіше робили у чотири ряди, з крилами, довшими за поперечники (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 319);
//  Те саме, що діаметр. Поперечник його [Місяця] становить трохи більше чверті земного (Радянська Україна, 4.I 1959, 4).

2. рідко. Те саме, що поперечка. В середині корпуса ліри на поперечнику («зятьку») закріплений волок з дерев'яним коліщам (Гуменюк, Українські народні музичні інструменти, 1967, 119).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 195.

Коментарі (0)