в означеннях
Тлумачення, значення слова «поперед»:

ПОПЕРЕД 1, присл. Раніше від чогось, спершу. Де вже бездольцям тим відрізняти: Ворог ти клятий чи друг... Треба б поперед нам обійняти Ціну народних послуг! (Павло Грабовський, I, 1959, 98); [Дівчата:] Ти думав, як зодягся по-козацькому та пістоль за пояс, то уже й козак? Еге, наберись козацького хисту поперед! (Степан Васильченко, III, 1960, 18).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 187.

Коментарі (0)

ПОПЕРЕД 2, прийм. Уживається з род., знах. і оруд. відмінками. Сполучення з поперед виражають:

Просторові відношення

1. з род., знах. і оруд. в. Уживається при вказуванні на особу або предмет, перед якими рухається, відбувається або знаходиться хто-, що-небудь. Поперед неї йшов швидко москаль (Панас Мирний, I, 1954, 66); Поперед його хати переходив щонеділі молодий парубок Петро (Лесь Мартович, Тв., 1954, 59); — Чом не ходиш [милий] поперед мій двір, та й улицею? (Павло Чубинський, V, 1874, 147);
//  з род., знах. в. Уживається при вказуванні на особу або предмет, наперед від яких спрямована дія. Едіта зостається над книжкою, але не читав, дивиться поперед себе сумним, темним поглядом (Леся Українка, III, 1952, 57);
//  з род., знах. і оруд. в. Уживається при вказуванні на особу або предмет, до переднього боку яких спрямована дія. Ставила [хазяйка] страву поперед Устю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 251); Дожидали [мати з дочкою] Кармеля щодня.. Хатні двері відчинилися, і він .. уявивсь поперед ними!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 365).

Часові відношення

2. з род. в. Уживається при вказуванні на особу, раніше від якої хто-небудь виконав чи виконає дію. — Пропадуть мої конопельки! — подумала Кайдашиха, — похаплива невісточка попряде їх собі на полотно поперед мене (Нечуй-Левицький, II, 1956, 301);
//  Уживається при вказуванні на момент, раніше від якого здійснилось або здійсниться що-небудь. От постукали і раз, і вдруге, і утретє, і ввійшли старости, і подали хліб, і говорили старости законні речі про куницю, як і поперед сього було (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 71).

Обставинноозначальні відношення

3. з род. в. Уживається при вказуванні на першість кого-, чого-небудь у чомусь у порівнянні з кимсь, чимсь. То був [Василь].. на вигадки, на приклади — поперед усіх: тільки його й чути, від нього весь регіт іде (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 28).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 187.

Коментарі (0)