в означеннях
Тлумачення, значення слова «попереду»:

ПОПЕРЕДУ 1, присл.

1. Перед ким-, чим-небудь, на чолі когось, чогось; протилежне позаду. Пливуть собі співаючи, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком керує (Тарас Шевченко, I, 1951, 200); — Колись в ручку поцілуєте, як я в синій чумарчині вас на тарантасі повезу. Гаврило із жінкою і дітьми сидітиме ззаду, а ми зі старою — попереду (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 430);
//  У передній частині чого-небудь. — Повний корабель, або фрегат, має..: попереду фок-мачту, посередині грот-мачту й позаду крайц-мачту (Юрій Яновський, II, 1958, 79); Взялися тягти його через поріг кімнати. Ящик не піддавався. Ляля взялася попереду, батько позаду (Олесь Гончар, IV, 1960, 46);  * Образно. — Літа були, Тимофію, тоді збоку, а попереду — чоловік. От коли я повів тебе наймати до Варчуків, .. питають: «Скільки ж років синові?» — Я й кажу: «Та вже пастушок». Так і пішов ти до череди (Михайло Стельмах, II, 1962, 30);
//  У числі перших, передових, в авангарді. Моя бригада Працює, вправно, Моя бригада Йде попереду (Григорій Бойко, 3 Дон. краю, 1952, 89); Комуністи — завжди попереду, там, де найважче, де створюється нове і народжуються перемоги нашої Батьківщини (Комуніст України, 3, 1966, 10).

2. Раніше від кого-, чого-небудь; спершу. — То й не заспіває ніхто? — спитав він суворо. — Нехай Марина попереду... мені душно, — одказала Христя (Панас Мирний, III, 1954, 182); Щоб писати, треба попереду учитись, учитись і учитись (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 277); — А я скажу таткові, де стоять гармати, нарошне побіжу й скажу. — Йому тільки хотілося попереду подивитися, чим воно так голосно бухкає (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 102);
//  За якийсь час до чого-небудь; заздалегідь, наперед. І то лихо — Попереду знати, Що нам в світі зострінеться... (Тарас Шевченко, I, 1963, 56); Він у всім поклався на Бенедя, переконавшися вже попереду, що діло своє він робить совісно і добре (Іван Франко, V, 1951, 382);
//  У минулому, раніше. Нахилився я над нею [обручкою]: І тоненька, і мала... Розкажи ж мені, чиєю ти попереду була? (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 183); В моєму серці заворушилось щось таке негарне, погане, чого я попереду інколи не постерегала (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 393).

3. На деякій відстані перед ким-, чим-небудь. — А он дорога попереду, — каже Галя, — показуючи вперед (Марко Вовчок, I, 1955, 323); Старечі очі його йнялися сльозою, і він чітко не міг розгледіти, що там попереду (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 461);
//  На значній віддалі на шляху під час пересування. Попереду було село Стара Торопа, і Абдуласв розраховував там узяти «язика» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 494); Це не було закінчення завдання, бо попереду перетинали шлях, до Криму міцні юшунські позиції (Юрій Яновський, II, 1958, 239).

4. У майбутньому. Подумала Пріська, погадала: за нею її сирітська доля, — гола, боса й простоволоса, а попереду... нужда та недостачі (Панас Мирний, III, 1954, 21); Наші знання про будову речовини весь час збагачуються, але ще не повні. Попереду — велика робота для вчених (Наука і життя, 10, 1956, 11).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 190.

Коментарі (0)

ПОПЕРЕДУ 2, прийм. Уживається з род. відмінком. Сполучення з попереду виражають:

Просторові відношення

1. Уживається при позначенні особи або предмета, безпосередньо перед якими або на чолі яких міститься хто-, що-небудь. Попереду всього війська три старшини виступали (Леся Українка, I, 1951, 375); Попереду колони несли червоний прапор (Петро Панч, Вибр., 1947, 279).

2. Уживається при позначенні особи або предмета, спереду на деякій віддалі від яких міститься хто-, що-небудь або відбувається що-небудь; перед. Де-не-де попереду нас із хуркотом перебігали по лататтю сполохані курочки та в очереті лякливо кахкали лиски (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 406); Попереду вікна в'ється доріжка.

Часові відношення

3. Уживається при позначенні особи, раніше від якої хто-небудь щось здійснив. Скільки душ сипнуло до нього з усіх боків, але попереду всіх підскочив до хлопця юнак в новій парадній студентській формі (Степан Васильченко, I, 1959, 366); Попереду мене на варті стояв Бєдний (Олександр Довженко, I, 1958, 23).

Обставинно-означальні відношення

4. Уживається при позначенні кого-, чого-небудь, яких хтось або щось випереджає в чомусь. Вчився [Павлуша] добре; перший рік без всякої натуги ішов у навчанні попереду всіх (Андрій Головко, II, 1957, 262); За темпами зростання промислового виробництва Радянський Союз іде попереду всіх капіталістичних країн, завдання семирічки виконуються з перевищенням (Комуніст України, 3, 1965, 3).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 190.

Коментарі (0)