ПОПЕРЕДЖАТИ, аю, аєш і ПОПЕРЕДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОПЕРЕДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Наперед повідомляти кого-небудь про щось.
Бувало й таке, що Бронко попереджав, що сьогодні в
нього термінова робота і він затримається в друкарні
(Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 564); — Багато я вам не
покажу, заздалегідь попереджую (Юрій Смолич, I, 1958, 60);
— Отож іще звичка в людини! Як вітер, влетів, і готуй
йому торбу. Не міг днів за три попередити (Юрій Збанацький,
Мор. чайка, 1959, 115);
// Сповіщати що-небудь комусь
передусім, перш за все. — А вас військовий якийсь
чекав, — відчинивши Дідепкові двері, попередила
покоївка Даша (Андрій Головко, II, 1957, 471); Я хочу попередити,
що те, про що я говорив і далі говоритиму, я роблю од
щирого серця (Остап Вишня, I, 1956, 306);
// Вказувати на
що-небудь; означати що-небудь. Пронизливо свистів
пароплав, попереджаючи про скоре відплиття (Олексій Полторацький,
Повість.., 1960, 603); Великий щит на обочині шосе
попередив: «До міста Косопілля — 5 км» (Микола Зарудний, На білому
світі, 1967, 256);
// Застерігати кого-небудь від чогось.
За дверима кашлянув [Карімбаєв], попереджаючи, і
пройшов повз очманілого Синявіна (Іван Ле, Міжгір'я, 1953,
89); — Пішов [Любчик] напився води, а потім до
рольганга. Люди кричали, попереджували, а він біля самого
краю йшов. Чи посковзнувся, чи знепритомнів...
(Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 238);
// Наказувати,
пропонувати зробити що-небудь. Кілька чоловік послали по всіх
вулицях попереджувати, щоб не світили в хатах (Микола Трублаїні,
I, 1955, 64); Воронцов незабаром відпустив подоляка, не
наклавши ніякого стягнення. Однак серйозно попередив,
щоб надалі Хома не брався розподіляти землю, яка йому
не належить (Олесь Гончар, III, 1959, 326);
// Висловлювати
погрозу. [Оксана:] Попереджаю всіх: хто спробує
вчинити самосуд, того розстріляє комітет (Олександр Корнійчук,
I, 1955, 62); При всіх попередив [Левко Іванович]:
— Хоч ти, Єгипто, й механізатор широкого
профілю,.. але — шануйся: ще один лівак — і вилетиш, аж
за космос! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 261).
[Суворо] попередити — накласти попередження —
один із видів адміністративного, партійного і т. ін.
стягнення. За систематичні запізнення на роботу суворо
попередити.
2. Своєчасними заходами запобігати здійсненню або виникненню чого-небудь, перев. небажаного. Розумне поєднання праці з активним відпочинком на основі гігієнічних вимог попереджує виникнення втомлюваності (Мистецтво, 5, 1955, 44); Горничну, обстригши і вимазавши голову дьогтем, — вигнали з двору. Те ждало в дворі Мотрю, та Мотря попередила. Вона так укоськала пана, що ще Йосипенкові дісталося (Панас Мирний, IV, 1955, 182).
3. Передувати чому-небудь. Висока полонина над
селом помалу просвітлюється тим слабим, червоним
світлом, що попереджає світ сонця (Іван Франко, III, 1950,
82); Всі ринуть туди, де хмарою в'ється чорний дим,
попереджаючи хвилі полум'я... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 120);
// кого. Здійснювати що-небудь раніше від когось.
Прокуратор кидається піддержувати її, але Меценат
попереджає його, надівши Нерісі намистд на шию і тим
самим рухом піддержавши її (Леся Українка, III, 1952, 464);
— Ми починаємо бій о шостій ранку — попередимо
ворога на дві години (Юрій Яновський, I, 1958, 162);
// кого.
Здійснювати рух, яку-небудь дію швидше від когось;
випереджати. То вона швиденько йде, нас попереджаючи,
то вона одстане... (Марко Вовчок, I, 1955, 191); Починаються
ви передки. Скакать мусили до шести верстов. Хто
попередить, той бере коня (Збірник про Кропивницького, 1955,
10);
// що. Розвиватися швидше від чого-небудь. Тепер
так дійсність переплетена з казкою, так попередила її,
що всякого сподіватись можна... (Дніпрова Чайка, Тв.,
1960, 107);
// З'являтися швидко, блискавично, один
поперед одного. Ціле море спогадів налинуло до мене,
один одного попереджаючи (Степан Васильченко, I, 1959, 376);
//
Пришвидшувати здійснення чого-небудь. От і тепер, для
того проблематичного загального добра, він силоміць
попередив неминуче, правда, для Замфіра лихо,
скривдив цілу родину (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 224).