Словник української мови

ПОПІДМІТА́ТИ, аю, аєш, док., перех. Підмести багато чого-небудь, у багатьох місцях. Попідмітати кімнати; Попідмітати на току;
//  Вимести все у багатьох місцях. Попідмітай стружки в цехах.
♦ Наче (мов і т. ін.) [хтось] попідмітав — усі зникли, звільнили якесь приміщення, місце, простір і т. ін. День видався ясний і тихий. Нічна завірюха вгамувалась, хмари наче хтось попідмітав віником, ласкаво пригріло сонце (Олекса Гуреїв, Через замети, 1961, 92).