в означеннях
Тлумачення, значення слова «попівство»:

ПОПІ́ВСТВО, а, сер., розм.

1. збірн. Те саме, що духовенство. У Мадріді дзвонять дзвони. Всіх скликають до собору, А в соборі тиск попівства, Дим кадильний в'ється вгору (Володимир Самійленко, I, 1958, 192); Він [10. Федькович] пише політичні сатиричні вірші, в яких картає представників цісарської влади, попівство, служителів Ватікану (Історія української літератури, I, 1954, 335).

2. Служіння релігійному культу. Син побачив вкінці, що нема що робити, та пішов до семінарії.., а потому-таки відрікся попівства (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 12); Найняв [Купа] для охорони міського порядку кільканадцять десятків гайдуків і молодого ката, недавнього бурсака, що проміняв попівство на катівство (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 160);
//  Сан попа. Давайте попівство за дванадцятилітню науку (Словник Грінченка).

3. зневажл. Те саме, що попівщипа 1. Попівство, разом з клерикалізмом всякого розбору, ще міцне в Галичині, але тим більше треба з ним боротись, а не потурати йому (Леся Українка, V, 1956, 36).

4. Попова садиба. Ми спокійно двір минули І на попівство всі звернули; Старого із саней знесли, Огріли і оберегли (Іван Франко, X, 1954, 327); — Матушка цілоденно товчеться на своєму попівстві і все бурботить, що тепер настало не життя, а один розор (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 104).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 200.

Коментарі (0)