ПОПХА́ТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Почати пхати, штовхаючи поперед себе, пересувати, рухати кого-, що-небудь. Микола, крекчучи та надсаджуючись, попхав на тачці мої речі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 130); Решетняк знов напружився, попхав, покотив з товаришами гармату далі (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 157); Паровоз зайшов з другого боку і попхав вагон, у якому були золотоношці (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 73).