ПОПХИ́НЬКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Пхинькати стиха час від часу. Сидить дитя, попхинькує.
ПОПХИ́НЬКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Пхинькати стиха час від часу. Сидить дитя, попхинькує.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 243.