ПОПЛЯ́МКУВАТИ, ую, уєш, недок. Плямкати час від часу. — Наш отець Микита, виглядаючи на те, що діється на кладовищі, тільки посмоктує, та поплямкує, та аж об поли б'ється руками (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 114).
ПОПЛЯ́МКУВАТИ, ую, уєш, недок. Плямкати час від часу. — Наш отець Микита, виглядаючи на те, що діється на кладовищі, тільки посмоктує, та поплямкує, та аж об поли б'ється руками (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 114).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 212.