ПОПЛЯМО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поплямувати. Вставши і вмившись, він звелів подавать самовар, напивсь чаю, потім причепуривсь перед дзеркалом, трохи не плюнув на свою покривлену карикатуру в дзеркалі, ще й поплямовану мухами (Нечуй-Левицький, I, 1956, 584); Чудно дивитися людині, що досі бачила зі свого вікна лише фасад протилежного будинку, на просторий, рівний, непорушний степ, поплямований шматками нерозталого ще снігу (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 5).