ПОПОБЛУКА́ТИ, аю, аєш, док., розм. Блукати де-небудь багато разів; блукати тривалий час. Попоблукав Мамай і по околицях — за дівчатами міської сторожі (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 332); * Образно. Немало було промахів, немало попоблукав [Мурашко] навпомацки в пітьмі... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 249).