ПОПОДУ́ТИСЯ, поподуюся, поподуєшся і поподмуся, поподмешся, док., розм. Дутися якийсь час. [Галя:] Он Луку Семеновича образила... Бач — надувся. [Явдоха:] Не лопне!.. Поподметься, та й так минеться (Панас Мирний, V, 1955, 148).
ПОПОДУ́ТИСЯ, поподуюся, поподуєшся і поподмуся, поподмешся, док., розм. Дутися якийсь час. [Галя:] Он Луку Семеновича образила... Бач — надувся. [Явдоха:] Не лопне!.. Поподметься, та й так минеться (Панас Мирний, V, 1955, 148).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 216.