ПОПОГАТИ́ТИ, ачу, атиш, док., розм. Гатити багато разів; гатити тривалий час. Попогативши в двері чимало часу і не чуючи в хаті ніякого руху, вони зрозуміли, що сталося щось страшне (Володимир Самійленко, II, 1958, 311).
ПОПОГАТИ́ТИ, ачу, атиш, док., розм. Гатити багато разів; гатити тривалий час. Попогативши в двері чимало часу і не чуючи в хаті ніякого руху, вони зрозуміли, що сталося щось страшне (Володимир Самійленко, II, 1958, 311).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 215.