ПОПОГОРЮВА́ТИ, юю, юєш, док., розм. Горювати тривалий час; нагорюватися добре. Учитель охвицер [офіцер] хороший у нас був, із наших... Що було й він над нами попогорює, попомучиться! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 403).
ПОПОГОРЮВА́ТИ, юю, юєш, док., розм. Горювати тривалий час; нагорюватися добре. Учитель охвицер [офіцер] хороший у нас був, із наших... Що було й він над нами попогорює, попомучиться! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 403).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 215.