ПОПОГИ́БІТИ, ію, ієш, док., діал. Гибіти тривалий час; погибіти добре. — Як попогибієш день по коліна в крижанім багні, то й кістки тобі заніміють (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 202); — Отож! «Платять!» — Гайдамака зробив рух, мовби хотів устати з коня. — Сідай на моє місце! Отоді й знатимеш. Попогибієш, попотрусишся! (Андрій Головко, II, 1957, 640).