ПОПОХОДИТИ, ходжу, ходиш, док., розм. Ходити
багато разів, тривалий час; находитися добре.
Попоходили [дівчата] укупі по гаю, послухали, як листя
шумлять, як вода точиться, та й додому прийшли (Марко Вовчок,
I, 1955, 194); — Скільки він попоходив до Лаври, до
пещер [печер]! — Скільки раз їздив він і в Почаівську
Лавру! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 407); Почала вона голосити, та
проклинати.. — Ой бідні мої ніженьки, скілько то ви
попоходили, скілько ви намерзлися, а до якого лиха
доходились! (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 304);
// Відвідувати
що-небудь тривалий час. — Призвело мене віддати його
[брата] до церковної школи: попоходив чотири зими,
навчивсь чи ні чому путньому, а у грамотії пошився:
у помічники до писаря поступив (Любов Яновська, I, 1959,
160).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 221.