ПОПОЛАМАТИ, аю, гієні, док., перех., розм.
1.
Ламати багато разів, тривалий час.
♦ Голову пополамати — інтенсивно думати
тривалий час, розв'язуючи щось. — Та й «одчоти» ваші
поплутані. Господи, скільки я голову пополамав, поки
дошпортався в чім діло… (Нечуй-Левицький, III, 1956, 187);
Пополамати зуби об кого—що — зазнати великої поразки.
[Сотник:] Півдня тільки було у нас гармат, А то їх всі
на покидьки розбили [вороги] Й пішли на ґвалт, та з'їли
гарбуза: Об нас собі пополамали зуби! (Михайло Старицький, Вибр.,
1959, 554); Пополамати руки (рук) — переживати,
страждати тривалий час; настраждатися дуже. А то,
як вигнала мене свекруха, .. що я пополамала рук!..
(Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 483).
2. у сполуч. із сл. себе, перен. Робити над собою зусилля багато разів, докорінно міняючи характер, звички. Щоб стати гідним цієї дівчини, ох, і доведеться йому себе пополамати... (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1952, 55).