ПОПОЛУПИ́ТИ, луплю, лупиш; мн. пополуплять; док., перех., фам. Бити багато разів, тривалий час; набити добре. [Матвій:] Краще ви, дядьку, таких слів про Мирона Павловича не говоріть, щоб, буває, ми вас на дорогу не пополупили (Карпенко-Карий, II, 1960, 127).