в означеннях
Тлумачення, значення слова «попона»:

ПОПО́НА, и, жін. Покривало для коня та деяких інших тварин; використовується також для покривання возів, саней і т. ін. [Василь:] А там, коню, — уберу я тебе у золоту збрую, покрию шовковою попоною, насиплю вівса по коліна, а трави... трави ти сам добудеш (Панас Мирний, V, 1955, 112); Чотири слони в розкішних попонах несли важкі гармати, жахаючи своїм виглядом поляків (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 525); Надворі, коло високої фури, укритої сірими попонами і укрученої вірьовками, поралося двоє слуг (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 176); Тут [у Харкові] виготовляли два види ворсових килимів, а саме: «коци», вищі сорти яких вживались для прикрашення житла, і «попони» — волохаті килими, що використовувались для покриття коней, возів, саней тощо (Народна творчість та етнографія, 2, 1961, 95);  * Образно. На чорну і довгу німецьку клуню падали відсвіти далекої заграви, її ледь-ледь було помітно крізь густу попону ночі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 353).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 219.

Коментарі (0)