ПОПОСТОЯ́ТИ, ою, оїш, док., розм. Стояти
тривалий час; настоятися добре. Добре, що перва прийшла,
а то б попостояла! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 499);
//
Стояти якийсь час. Коні — вони попостоять, попоїдять і
бензину даром не палять (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 189).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 221.