ПОПОВЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Вчитися тривалий час; повчитися добре. Поповчивсь і я чимало, та не дуже навчився (Словник Грінченка); — Хай наші просвітителі поповчаться у його і добро.. любити, і лихе прощати... (Панас Мирний, I, 1954, 350).
ПОПОВЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Вчитися тривалий час; повчитися добре. Поповчивсь і я чимало, та не дуже навчився (Словник Грінченка); — Хай наші просвітителі поповчаться у його і добро.. любити, і лихе прощати... (Панас Мирний, I, 1954, 350).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 215.