ПОПОВОЗИТИ, ожу, озиш, док., перех., розм. Возити багато разів; возити тривалий час. [Кудь:] Я їм коня притяг за гичку в стайню. Гаразд мене поповозив востаннє, вже не возитиме нікого більше! (Леся Українка, III, 1952, 251).
ПОПОВОЗИТИ, ожу, озиш, док., перех., розм. Возити багато разів; возити тривалий час. [Кудь:] Я їм коня притяг за гичку в стайню. Гаразд мене поповозив востаннє, вже не возитиме нікого більше! (Леся Українка, III, 1952, 251).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 215.