ПОПОЖУРИ́ТИСЯ, журюся, журишся, док., розм. Журитися тривалий час; нажуритися добре. Один багатий парубок, ще й сирота, та дівчину піддурив. Що вона попожурилась! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 58).
ПОПОЖУРИ́ТИСЯ, журюся, журишся, док., розм. Журитися тривалий час; нажуритися добре. Один багатий парубок, ще й сирота, та дівчину піддурив. Що вона попожурилась! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 58).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 216.