ПОПОЖИ́ТИ, иву, ивеш, док., розм. Жити тривалий час. Довелось Ярині, зразу ж перехрещеній на Кармелу, чимало попожити і в католицьких монастирях (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 136); [Адлерберг:] Мадам, його величність, видимо, щасливий, як всі, хто вже на світі попожив і знову одружився з молодою (Сава Голованівський, Драми, 1958, 215).
Тлумачення, значення слова «попожити»:
