в означеннях
Тлумачення, значення слова «поправляти»:

ПОПРАВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПОПРАВИТИ, влю, виш; мн. поправлять; док., перех.

1. Надавати чому-небудь потрібного, правильного положення. Сидів [Мартко] на самім вершку воза й поправляв мішки з мукою (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 76); Вимахує [капельмейстер] паличкою і поправляє на носі пенсне (Юрій Яновський, II, 1958, 193); Мені дивно, що я усе помічаю.. Я навіть, проходячи повз стіл, поправив фотографію (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 414); Він поправив плечем шинелю і вийшов в чайної, не озираючись (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 131);
//  Надавати належного вигляду чому-небудь розкиданому, зім'ятому, заплутапому; усувати безладдя. Микола запрошує гостей, а сам швидко поправляє ліжко. Зараз вони побачать холостяцьке запустіння і нужду (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 84); [Водяник:] Та поправ латаття, щоб рівненько розстелялось, Та килим з ряски позшивай гарненько, Що той порвав пройдисвіт (Леся Українка, III, 1952, 191);
//  Класти що-небудь зручніше. Він підійшов до ближчого з французів і, нахилившись, поправив йому під головою ранець, щоб зручніше було лежати (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 315); Підійшов [Мар'ян] до Фросини, мовчки поправив під нею збиту солому (Михайло Стельмах, I, 1962, 162).

2. Усувати помилки, недоліки; виправляти. Все, що тілько зробила [Ольга], треба було за нею переглядати і поправляти (Іван Франко, II, 1950, 313); Славні корифеї хороше хвалили, слабкувате тактовно поправляли, любовно критикували (Олександр Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 104); Щоб поправити переклад, я мусив сидіти 4 дні та мучитися (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 425); — Розберуся трохи в цьому сам, тоді й поговоримо. А може, й посперечаємось. — Та викладай уже. Якщо помиляєшся, гуртом поправимо. Одразу бити не будемо, — пожартував господар (Андрій Головко, II, 1957, 502);  * Образно. Вдарила [жінка] Леся по лиці. Він поправив єї [її] ще ліпше, аж кров потекла (Василь Стефаник, I, 1949, 23);
//  Уточнювати яке-небудь поняття, слово, вимову і т. ін. [Неофіт-раб:] Спасибі, пане. [Єпископ (поправляв):] «Брате». [Неофіт-раб:] Хай і так (Леся Українка, II, 1951, 229); Одного разу Соя почув, як Сиволап тихо і вкрадливо кинув вслід керуючому: — Не довіряє... — Перевіряє, Григорію Петровичу, — поправив його Соя (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 96); Тоня вже через стіл грає своїми карими до капітана Дорошенка: — Скажіть, ви на острові Паски були? — Не Паски, а Пасхи, — ледве чутно поправляє її Віталій (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 148).

3. Ремонтувати, відбудовувати що-небудь. — Я приїхав, матушко, оглядіти своє наслідство, — почав син. — Доглядайте, мамо, хати, поправляйте застройки [будівлі]... (Нечуй-Левицький, I, 1956, 105); На колодязь треба новий зруб, а його нема. А без нового зрубу хоч поправляй, хоч ні, а води доброї не покуштуєш (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 263); [Влас:] Аби достатки, то можна не то що поправити хату, а й нову постановити (Марко Кропивницький, II, 1958, 286);
//  Усувати пошкодження, лагодити що-небудь. Коло повітки на току два Кайдашеві сини, молоді парубки, поправляли поди під стіжки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 264); Після нічного нападу турки тепер поправляли свої окопи і ховали покійників (Осип Маковей, Вибр., 1956, 559);
//  Регулюючи, припасовуючи, приводити в потрібний стан. Зробили мені апарат,.. разів три приходилось дещо поправляти, а вже тепер все гаразд припасовано, і нема чого мені тут довше сидіти (Леся Українка, V, 1956, 44); Пані Наталя поторсала залізні прогоничі од віконниць, поправила гайки і тихо посунула в інші хати, зігнута і біла, як мара (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 163); — Верзе [Василько] таке, що й на голову не налізе, — сказала вона збентежено і підійшла поправити лампу, що чадила (Петро Панч, Гарні хловці, 1959, 93).

4. Відновлювати сили, зміцнювати здоров'я. Князь хоче в тиші, далеко від світу, поправляти здоров'я, підірване в частих війнах (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 5); Стражеско такої думки, що.. коли я буду тут [у клініці] довго лежати, то це мене не поправить (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 455);
//  Виліковувати, підліковувати що-небудь. А все-таки спочив. Нічого не читав, багато ходив, грівся на сонці, шлунок поправив (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 337); Нерви я справді значно поправила, але ж анемія і катар зостаються в силі (Леся Українка, V, 1956, 355).

5. Змінювати на краще, поліпшувати що-небудь. Не женися ти зо мною, Не поправиш долю свою (Павло Чубинський, V, 1874, 216); — Я не зношу людського лиха й вбожества! Я мушу тому запобігти! Я хочу поправити се биття [буття] (Марко Вовчок, I, 1955, 355);
//  Упорядковувати господарство, улагоджувати справи і т. ін. Усе мов запобігав [Гриць] людської ласки, щоб господарство, бачте, поправити, та ніхто тії копійки й не побачить (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 276); Жебракуємо з сином. Кинули своїх при домівці, заїхали бозна-куди та й міркуємо, як-то поправити наші діла (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 31);
//  Яким-небудь вчинком, дією змінювати на краще хід якихось, подій, відновлювати що-небудь втрачене. Сей професор, знищив страшно мою «Блакитну Троянду», казав, що я собі нею попсувала репутацію і тепер мушу поправити свою славу іншою драмою (Леся Українка, V, 1956, 283); [Бентлі:] Все ще можна поправити.. Якщо ми сьогодні візьмемо шлюб, то наказ про виселення автоматично втратить силу (Ярослав Галан, I, 1960, 446).
 Поправити діло — змінити на краще стан якої-небудь справи, виправити яку-небудь помилку. Надія заграла у його хитрих очах. — Знаєте що? — зашавкотів він. — Може, ще діло поправимо... Треба дізнатись, хто писав жалобу... (Панас Мирний, II, 1954, 276).

6. діал. Направляти. Жінка забігала наперед, хлипала: — І куди ж його поправлять, хазяїна мого дорогого... І-і-і... — Нікуди його не поправлять. Ідіть додому (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 304).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 222.

Коментарі (0)