в означеннях
Тлумачення, значення слова «поправний»:

ПОПРА́ВНИЙ, а, е.

1. Те саме, що виправний;
//  Якого можна поповнити чим-небудь. Думки її, наче рої жалючих ос, в'ються і жалять і сповнюють душу безнадійністю, нічим не поправною втратою (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 249).

2. рідко. Те саме, що правильний. Коли говорить [пані Марко], можна за нею писати. Її мова поправна, інтересна (Ольга Кобилянська, I, 1956, 247); [Меценат:] Чи ти б хотів, щоб наші всі народи по-варварськи довіку говорили?.. [Прокуратор:] Нехай мовчать, поки як слід навчаться поправної латині! (Леся Українка, III, 1952, 452);
//  Те саме, що вправний. Вона поглянула в суворістю знавця.. — Чудово! Сильний хист і олівець поправний! (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 108).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 224.

Коментарі (0)

ПОПРАВНИ́Й, а, е, рідко. Те саме, що виправний. По-новому висвітлює дослідник зв'язки письменниці [Марка Вовчка] з О. В. Пассеком, підкреслюючи їхні щирі стосунки, позитивно оцінюючи проекти реорганізації тюрем і поправних закладів у Росії, складені ним (Радянське літературознавство, 7, 1965, 86).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 224.

Коментарі (0)