в означеннях
Тлумачення, значення слова «попрощатися»:

ПОПРОЩА́ТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. з ким і без додатка. Розлучаючись, обмінятися узвичаєними словами вітання. Потиснути руку один одному тощо. Гості попрощались, порозходились (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 47); На другий день ще до світа устала [Христя], зібралася, попрощалася з матір'ю — і пішла (Панас Мирний, III, 1954, 114); Кобза з Остапом, помолившись богу, попрощались із своїми кревними і потягли з сіромами у гай (Олекса Стороженко, I, 1957, 364); Ми попрощалися з ним, потиснувши йому руку (Юрій Яновський, II, 1958, 86);  * Образно. Попрощалось ясне сонце З чорною землею. Виступає круглий місяць З сестрою зорею (Тарас Шевченко, II, 1963, 44);
//  Востаннє поцілувати небіжчика, віддати йому останню тану перед похованням. Корогви принесли — ховать дитину. Пішов і я, прослухав панахиду, попрощавсь з хресником... (Панас Мирний, I, 1955, 334);
//  з чим, перен. Залишити щось падовго або назавжди, розлучитися з чим-небудь. Попрощалася Ганя з своїм рідним селом, зеленим яром, ставом, розпрощувалася [прощалася], плачучи (Нечуй-Левицький, I, 1956, 156); Якось літньою порою, В надвечірній тихий час, Попрощався я з Москвою І поїхав на Донбас (Микола Упеник, Про Донбас, 1950, 3);
//  з ким—чим, перен. Назавжди втратити кого-, що-небудь. Бути не може, щоб не пронюхано, хто там був, про що балакано!.. і тоді... прощай, Макаре Івановичу!.. Попрощайся з посадою, з родиною і в двадцять чотири години... Ото вклепався, ото вскочив!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 165); Як я глянув в те безодне море — Попрощався із своїм спокоєм (Панас Мирний, V, 1955, 368).
 Попрощатися з життям (із світом) — померти, загинути. [Чоловік:] Ти знаєш, як у нас при війську? З життям мені прийдеться попрощатись, коли зламаю звичай (Леся Українка, II, 1951, 485); Не довелося йому спочити за життя на тій [коло Канева] горі: 26 лютого.. 1861 Тарас Григорович попрощався в Петербурзі з світом на 47 року свого життя (Панас Мирний, V, 1955, 313).

2. за що, заст., діал. Попросити пробачення. — Піди, дочко, одчиняй ворота; батько прийшов, щоб попрощатись за свій гріх (Нечуй-Левицький, II, 1956, 248).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 237.

Коментарі (0)