в означеннях
Тлумачення, значення слова «попруга»:

ПОПРУ́ГА, и, жін.

1. Частина кінської збруї — широкий ремінь, який затягують попід черевом коня, закріплюючи сідло (чи сіделко). Чабан Федь похапцем сідлав коня, затягуючи міцно попругу (Юрій Смолич, V, 1959, 698); Сагайдачний підвівся, обійшов коня, послабив йому попругу, зняв сідло, повід, ніби назавжди звільняючи його від рабства (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 512); Верхівець зупинив коня. Він поклав йому на шию поводи, якийсь час постояв на стременах, встав, відпустив попругу і дав йому вхопити трави (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 111).

2. перен. Довга вузька смуга чого-небудь. Край неба жевріло рожевим огнем; горіло і миготіло ясним полум'ям. Серед того зарева стовпом стояла кривава попруга (Панас Мирний, I, 1954, 317); Та ба, ось межа! Ся попруга вузька Несильну їх [бідняків] силу роздерла на части [частини] (Іван Франко, X, 1954, 178);  * У порівняннях. Мов синім вишита попруга, діброву річка проріза... (Павло Тичина, II, 1957, 235).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 237.

Коментарі (0)