ПО́ПРИ, прийм., із знах., рідко місц. і род. відмінками, заст.
1. із знах. в. Уздовж. Попри дорогу
простягалася глибока, стрімка вниз дебра, заросла густою
травою (Лесь Мартович, Тв., 1954, 244); Плоти попри дороги
тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана
(Василь Стефаник, Вибр., 1949, 110);
// із знах. в. Мимо. Хоча я й
переходжу щодня по чотири рази попри дім Обринських,
про неї я нічого не знаю (Ольга Кобилянська, III, 1956, 47);
// із знах. і місц. в. Біля. — Уступися, хлопче, з
дороги, не видиш, брика їде! — крикнув візник, ідучи
попри коні (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 11); [Сабіна (до
Йоганни, облесливо):] Твоя рабиня вже долежить
хисту: всі зморщечки отут, попри очицях, навколо
вустоньків і між брівками чудово замалює
(Леся Українка, III, 1952, 170).
2. з місц. в. При (у 9 знач.). [Хуса:] Мені ті люди труять пробування попри особі нашого тетрарха (Леся Українка, III, 1952, 174).
3. із знах. і род. в. Всупереч. Попри всі злигодні і
турботи переднього краю Хома навіть погладшав, щоки
мав, як налиті (Олесь Гончар, III, 1959, 201); Хоч деякі
буржуазні писаки заперечували його існування, попри їх
волі, український пролетар жив (Іван Цюпа, Україна..,
1960, 34);
// із знах. в. При (у 10 знач.). Кума сиділа,
порозпускавши всі свої хустки, розчервоніла попри холод
на нетопленій кухні (Павло Загребельний, Диво, 1968, 359);
Причиною була тут ще й особлива здібність Карповича до
практичних справ, якою, попри всі намагання, не
відзначався Іван Іванович (Іван Багмут, Опов., 1959, 56).
4. із знах. і род. в. Крім. — Ей, діду!.. Маєш платити попри домовий ще й заробкового податку п'ятнадцять ринських річно (Іван Франко, I, 1955, 374); З усієї його фігури віяло силою, а попри неї добротою і ласкою (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 108).