ПОПРИБИ́РАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до
поприбирати;
// поприбирано, безос. присудк. сл. В хаті
було поприбирано, все стояло на своїм місці (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 32); Чимало будинків одбудовапо, руїни
поприбирано, і на їх місцях посаджено квіти (Радянська Україна, 7.IX 1950, 2).
2. у знач. прикм. Який прибрався у що-небудь (про багатьох). — Зверху ви [пани] поприбирані багатими і блискучими шатами, пишаєтесь своєю красою і славою, а внутрі ви гнилі трупи, скрині, повні сопуху, і злих учинків, і людської кривди (Іван Франко, IV, 1950, 138); Їх зустрічають жінки, старі, діти. І теж поприбирані: у картатих плахтах, дівчата в вінках (Андрій Головко, II, 1957, 273); * Образно. Величезні, дорогі мої гори Карпати зі своїми біло поприбираними лісами блистіли сріблясто проти сонця (Ольга Кобилянська, I, 1956, 220).