ПОПРИТУЛЯТИСЯ, яємося, яєтеся і рідко ПОПРИТУЛЮВАТИСЯ, юємося, юєтеся, док.
1.
Притулитися до кого-, чого-небудь або один до одного (про
всіх або багатьох). Ми всі троє попритулялись одно до
одного головами (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 75); Дівчата спали
по двоє під однією ковдрою. Попритуляються одна до
одної, цокотять зубами, ніяк не вгріються (Олесь Донченко,
II, 1956, 107);
// перен. Бути розташованими дуже
близько, впритул до чого-небудь (перев. про будинки,
селища і т. ін.). Селища.. попритулялися де до
струмочків.., де до глиняного урвища східних узгір'їв (Юрій Смолич,
I, 1958, 52); Водяні млини, попритулювавшись до
високого каміння, поховавшись під зеленими вербами,
крутять день і ніч чорними колесами (Нечуй-Левицький, I, 1956, 51).
2. без додатка. Примоститися, зайняти місце
де-небудь (перев. на невеликій площі або в невигідному,
незручному місці) (про всіх або багатьох). У вагоні
повно людей.. Люди попритулялися скрізь: на лавах,
на клунках чи скриньках, стоячи (Петро Колесник, На фронті..,
1959, 180);
// Знайти собі притулок де-небудь (про всіх
або багатьох). Брат і сестра по далеких селах
попритулювались;
// перен. Розташуватися, розміститися
де-небудь (на схилі гори, над кручею і т. ін. — перев.
про будинки, селища тощо). На зелених горбах
попритулювалися біленькі хатки, наче пташині гнізда (Петро Колесник,
На фронті.., 1959, 88).